Жанр RTS має широке розмаїття форм контролю. Існує контроль над землею, цінними шахтами, родовищами ресурсів, контрольними точками та регіонами. Останні – велика рідкість. Серед останніх RTS ігор лише Spellforce 3 використовує механіку контролю регіонів. Ще одна гра, яка ефективно використовує цю форму контролю – Northgard. Northgard – це поєднання простої RTS, гри на виживання та елементарного економічного симулятора.
На берегах Нортгарду живуть легенди та казки: живі драгри, повалені валькірії, велетні-джотуни, стародавні чудовиська та Вічна Зима. Проте міфічні істоти – одна з багатьох небезпек ворожого світу.
Northgard: Ігровий процес
Коротше кажучи, ігровий процес Northgard – це нескінченний ланцюг компромісів і жертв. Ви намагаєтеся не допустити дефіциту в жодному з ресурсних полів, інакше загине вся колонія. Наприклад, якщо ви побудували першу хатину лісоруба і направили туди двох поселенців, то збирати їжу буде нікому. Тому обирайте ретельно.
Коли вам здається, що ви освоїли всі виробничі ланцюжки, ви помічаєте, що ваші люди не надто задоволені життям у поселенні. Тоді вам слід побудувати пивоварню і поселити тут знахаря. Тепер ваші люди щасливі, але вам не вистачає золота. А коли колонізація сповільниться, через дедалі більшу потребу в їжі, виникне дефіцит місць. Тож ви бігаєте між регіонами, намагаючись вкрити гіганта маленькою ковдрою.
Незважаючи на невелику кількість змінних, Нортгарду вдається створити з них складну схему. Конфлікти неминучі, а механізм колонії, що розсипається, проходить перевірку на міцність. Наприклад, таких стрес-тестів не вистачало Анно, де виробничі ланцюжки набагато складніші, але загроз для економіки немає. У той же час, у Нортгарді є багато криз, які можуть вас напружити. Стратегія Нортгарду нагадує Banished, де ваше поселення також опинилося на краю катастрофи.
Загалом, Нортгард не душить вас постійно. Під час найсуворіших випробувань можна зберігати процвітання. Коли ви вивчите всі тонкощі ігрової механіки, ви зможете кинути собі виклик більш приємними перемогами, ніж побудувати кілька халуп і намагатися зберегти їх якомога довше. Розробники, Shiro Games, можливо, і не художники, але вони наполегливі майстри своєї справи. Гра регулярно отримує оновлення та патчі, досягаючи майже ідеального балансу. Крім основних платформ, версія Northgard для консолей радує стабільністю та пристойною продуктивністю.
Одиночна гра
Окрім мультиплеєра, про який ми поговоримо пізніше, в Northgard є одиночна кампанія. Цей режим виразно показує, наскільки обмежена компанія Shiro Games. Груба обкладинка, скупі рядки тексту, безголосі діалоги, а на довершення – нудна історія. Головний герой втратив батька, який колись був королем, і погнався за вбивцею на новий континент, Нортгард. Однак історія не така проста: у вбивці є більш могутній покровитель, який намагається наблизити Раґнарок.
Персонажам бракує глибини, їхні діалоги неглибокі та погано прописані.
Втім, стратегії Northgard вдається здивувати вас ближче до фіналу. Без спойлерів, ви будете боятися не початку зими, а її кінця.
Все ж таки, RTS – жанр, який не потребує сильних історій. Більш ніж достатньо мати гідну причину рухатися вперед. Місії кампанії повинні бути унікальними та різноманітними, щоб утримувати гравців у грі. І Northgard частково дає таку варіативність. Завдання різноманітні: в одній місії вам потрібно захистити союзника, в іншій – влаштувати гонку за славою. А потім вам потрібно побудувати міцну оборону за чотири роки до приходу сил темряви. Головне, що гра не варіює стандартні схеми розвитку і не змінює їх порядок. Щоразу вам доведеться будувати виробничі ланцюжки, пивоварні та торгові пости, наймати армію та захоплювати сусідні регіони. Основна складність – у спрощених умовах поразки. Наприклад, вкрай складно обійти суперника в гонці за славою, адже він здобуває її з повітря. Якщо ви не наздоганяєте, значить, ви вибрали неправильний вектор розвитку. І ніяке завантаження вам не допоможе, тільки перезапуск рівня. Нордгард не знає меж: якщо потрібно чогось досягти, то це потрібно зробити незважаючи ні на що. В іншому випадку, щоб перемогти гру, потрібно схитрувати, як в одній з останніх місій. Для цього потрібна особлива руда, яку охороняє непереможна змія. Гра передбачає, що ви будете боротися зі звіром, але найоптимальніший спосіб пройти цю місію – колонізувати кожен регіон з рудою. Я припускаю, що це не те, що мали на увазі розробники для цієї місії.
Багатокористувацька гра
Зрештою, основна увага в грі приділяється мультиплеєру. Тільки в цьому режимі гра дозволяє вибрати клан. Кланів декілька, і їхні бонуси кардинально змінюють стратегію, а також шлях до перемоги. Умови перемоги – ще один елемент TBS-ігор у Нортгарді. Ви можете перемогти всіх своїх ворогів, зібрати 1200 слави, отримати найпотужніше благословення богів (аналог наукової перемоги), мати купу золота або виконати спеціальне завдання, унікальне для кожної карти. Наприклад, вам потрібно буде захопити дерево Іггдрасіл, викувати меч Одіна або щось подібне.
Частково ваша перемога в стратегії Northgard залежить від стартових умов: якщо у вас немає рунічних каменів, то найвище благословення буде важким випробуванням. Перемога слави теж дається нелегко. Якщо ви втратите один з десятка регіонів, які повинні контролювати, ви програєте гонку за славою. Нарешті, ваш клан диктує умови перемоги. Наприклад, клан Ворона ідеально підходить для диверсій і торгівлі перемогою. У той же час, клан Вовка не може розраховувати на будь-яку іншу перемогу, крім військової. За кожного воїна клан отримує бонуси щастя, а за кожного вбитого вовка – їжу.
Проблема дефіциту, описана раніше, є вдвічі актуальнішою, тому що потрібно поспішати. Ніхто не зобов’язаний воювати з сусідами, але рано чи пізно війна почнеться. Кожна стратегія через мережу, якою б мирною вона не була, закінчиться війною. Тому ви повинні здійснювати мікроконтроль над своєю армією. Не можна недооцінювати ціну кожного солдата, і вони мають значення не тільки у грошовому еквіваленті. Нові поселенці з’являються повільно. Поки ви будуєте армію з нуля, ворог спустошить вашу територію. І чим нижче щастя, тим менший приріст поселенців. Тому знищення прикордонних регіонів може зупинити приплив поселенців. Це означає, що кожного солдата треба цінувати і берегти, щоб він не загинув. А це складне завдання, враховуючи систему управління Нортгарду. Немає ніяких команд, окрім “атакувати цей регіон” або “атакувати цього ворога”. Комбінація Ctrl+LMB не працює у звичний спосіб, а вибирати солдатів з натовпу боляче. Гра рекомендує захищати свою армію, але не дає жодних інструментів для цього. Версія Northgard switch також страждає від незручного управління.
Однак поєднання елементів TBS і RTS вирішує головну проблему глобальних стратегій – непристосованість до мережевих ігор. При цьому матч у Northgard може тривати пару годин, а не десятки, як у вашій улюбленій стратегії TBS. Крім того, гра дозволяє перемагати ворогів стратегічно, замість звичного тактичного підходу. І однокористувацька кампанія вчить вас цьому шляху до перемоги, навіть з деякими проблемами балансу.
Висновок
На жаль, Northgard не погралися з сеттингом. У грі бракує музики, а наявні композиції ледь додають атмосфери. Візуально Northgard нагадує Albion Online – рубані і погано промальовані пейзажі і фігури. Тим не менш, на маленькому екрані версія Northgard примудряється непогано виглядати. Мені б хотілося порівняти гру з Thea: Пробудження. Тея була зроблена з обмеженим бюджетом, але їй вдалося занурити гравців у слов’янську, язичницьку міфологію. Втім, в мережевих іграх атмосфера не має великого значення: ти більше турбуєшся про те, щоб прикрити свої тили і побудувати щільну оборону, щоб захистити селян від драглів.
